Реклама
загрузка...

ЇЖАК ТА ЗАЄЦЬ


Був собі їжак.

Якось вийшов він раненько з своєї домівки подивитися на білий світ.

Вийшов та й каже сам до себе:

А піду лишень у поле — подивлюся, як там моя морква та

буряки.

Іде собі та пісеньку мугикає. Коли виходить із-за куща заєць. Він саме у полі оглядав свою капусту, чи велика виросла.

— О,— каже їжак,- хто прудкий, то вже й на ниві!

— А ти,— заєць йому,— все кривуляєш, криволапку! І батько твій криволапко, і дід криво- лапко був. Такий увесь твій рід, і ти такий!

їжак дивом здивувався, що на своє добре слово дістав таку нечемну одмову, що й батька його, й діда лихим словом пом’янули.

От він зайцеві й каже:

— Ти,— каже, — мене береш на сміх? А хочеш зі мною наввипередки? Побачимо, хто кого пережене!

Заєць як зарегоче:

— Ти? Наввипередки? Зі мною?! А їжак спокійно:

— А так, із тобою.

— Ну, добре,— засміявся заєць.— Давай бігти.

Ні,— каже їжак,— ще ні. Я піду додому, скажу жінці, нехай знає, куди я пішов.

А заєць і тому радий, бо він був голодний, то подумав собі: «І це мені добре: попоїм капусти — краще бігтиму».

Та й пішли кожен до своєї хати.

Приходить їжак додому та й каже до жінки:

— Знаєш, жінко, який мені клопіт?

— Який, чоловіче?

— Мушу з зайцем бігати наввипередки.

Та й розказує все, як було.

— То це ти берешся перегнати зайця? — аж зойкнула їжачиха.

— Помовчи, жінко,— мовить їжак,— якось буде. Збирайся лиш та ходи зі мною.

Ідуть вони, а їжак і вчить ч свою жінку:

— Як прийдемо на ниву, то ти станеш з цього краю в борозні та й стій собі. Як добіжить заєць до тебе, то ти скажеш: «Я вже тут!» А прибіжить він на той край до мене, то там я йому гукну: «А я вже тут!»

— Добре!— каже їжачиха.

Приходить їжак до зайця на той кінець ниви та й каже до нього:

— Ну, я вже готовий!

— То біжімо!

От став заєць в одну борозну, їжак у другу:

— Раз, два, три!

Побігли.

Заєць помчав на той кінець ниви, а їжак пробіг два кроки та й спинився.

Прибігає заєць в кінець ниви, а там їжачиха:

— Я вже тут!

— Ей, — каже заєць.— Ану біжімо ще раз!

Побіг заєць. Прибігає в кінець ниви, а їжак підвівся на двох лапках та й гукає:

— Ого-го! А я вже давно тут чекаю!

— Ти дивися! Ану біжімо ще раз!

Прибігає на другий край, а їжак знову вже там (а то ж була,

ви знаєте, їжачиха!).

Побіг ще раз — а там їжак:

— А я вже тут! Знов кинувся заєць бігти. Так бігав він дев’яносто дев’ять разів, а за сотим разом як упав посеред ниви — підвестись не може, так набігався-на- томився, сердешний.

— Ніколи не треба сміятися з слабшого,— сказав тоді їжак та й пішов із їжачихою додому.

Узнавайте о новых статьях и обновлениях по почте:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


8 + четыре =

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>